волокита

Волокита, -ти

ж. Бродяжничество, скитанія. Ой нещасная волокита та журба ж мене збила. Грин. ІІІ. 416.

Значення в інших словниках

1. волокита — -и, ж. 1》 діал. Блуканина, поневіряння. 2》 розм. Навмисне бюрократичне уповільнення вирішення справи у суді, державній установі; тяганина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. волокита — 1. тяганина, зволока 2. див. бродяга, босяк  Словник чужослів Павло Штепа
3. волокита — Волоки́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)