волокита

волоки́та

-и, ж.

1》 діал. Блуканина, поневіряння.

2》 розм. Навмисне бюрократичне уповільнення вирішення справи у суді, державній установі; тяганина.

Значення в інших словниках

1. волокита — 1. тяганина, зволока 2. див. бродяга, босяк  Словник чужослів Павло Штепа
2. волокита — Волоки́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. волокита — Волокита, -ти ж. Бродяжничество, скитанія. Ой нещасная волокита та журба ж мене збила. Грин. ІІІ. 416.  Словник української мови Грінченка