вівчарик
Вівчарик, -ка
м.
1) ум. отъ вівчарь.
2) Родъ игры на свирѣли.
3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. І. 126.
Словник української мови ГрінченкаВівчарик, -ка
м.
1) ум. отъ вівчарь.
2) Родъ игры на свирѣли.
3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. І. 126.
Словник української мови Грінченка