Великий тлумачний словник сучасної мови

вівчарик

вівча́рик

I -а, ч.

Зменш.-пестл. до вівчар 1).

II -а, ч.

Дрібний перелітний співучий птах жовтувато-зелено-сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вівчарик — вівча́рик 1 іменник чоловічого роду, істота вівчар вівча́рик 2 іменник чоловічого роду, істота птах  Орфографічний словник української мови
  2. вівчарик — ВІВЧА́РИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до вівча́р 1. – Не піду за багацького сина, я для Івоніки-вівчарика суджена (з легенди); Вівчарик на ґерлиґу похиливсь (Я. Щоголів); Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти... (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. вівчарик — Співочий птах із ряду горобцеподібних, заселяє зарості й ліси Євразії та Центр. Африки; довж. бл. 11 см; будує кулеподібні гнізда з бічним входом; охороняються.  Універсальний словник-енциклопедія
  4. вівчарик — ВІВЧА́РИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до вівча́р 1. Вівчарик на герлигу похиливсь (Щог., Поезії, 1958, 101); Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти… (Коцюб., II, 1955, 322). ВІВЧА́РИК², а...  Словник української мови в 11 томах
  5. вівчарик — Вівчарик, -ка м. 1) ум. отъ вівчарь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. І. 126.  Словник української мови Грінченка