вівчар

вівча́р

-я, ч.

1》 Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан.

2》 Той, хто займається вівчарством.

Значення в інших словниках

1. вівчар — вівча́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вівчар — Чабан, гайдар, гайдай, ватажник; пор. ПАСТУХ.  Словник синонімів Караванського
3. вівчар — ВІВЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Л. Глібов); Дітвора, як овечки без вівчаря, розбрелись по велетенському зеленому килимові (С.  Словник української мови у 20 томах
4. вівчар — див. пастух  Словник синонімів Вусика
5. вівчар — ВІВЧА́Р (той, хто займається вівчарством), ВІВЦЕВО́Д рідко. Колектив асканійських вівчарів.. добився високих настригів вовни й збільшення ваги тварин (з журналу); В Австралії землі захопили.. вівцеводи, які мали десятки тисяч овець (з підручника).  Словник синонімів української мови
6. вівчар — Вівча́р, -ря́, -ре́ві; -чарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вівчар — ВІВЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Гл., Вибр., 1957, 78); Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (Нех., Під.. зорею, 1950, 199). 2. Той, хто займається вівчарством.  Словник української мови в 11 томах