вівчар —
вівча́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
вівчар —
-я, ч. 1》 Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. 2》 Той, хто займається вівчарством.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вівчар —
ВІВЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Л. Глібов); Дітвора, як овечки без вівчаря, розбрелись по велетенському зеленому килимові (С.
Словник української мови у 20 томах
вівчар —
ВІВЧА́Р (той, хто займається вівчарством), ВІВЦЕВО́Д рідко. Колектив асканійських вівчарів.. добився високих настригів вовни й збільшення ваги тварин (з журналу); В Австралії землі захопили.. вівцеводи, які мали десятки тисяч овець (з підручника).
Словник синонімів української мови
вівчар —
ВІВЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Гл., Вибр., 1957, 78); Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (Нех., Під.. зорею, 1950, 199). 2. Той, хто займається вівчарством.
Словник української мови в 11 томах