вівчар
ВІВЧА́Р, я́, ч.
1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан.
Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Л. Глібов);
Дітвора, як овечки без вівчаря, розбрелись по велетенському зеленому килимові (С. Черкасенко);
Ой по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (І. Нехода).
2. Той, хто займається вівчарством.
Важливим завданням вівчарів є збільшення племінного поголів'я овець (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)