вівчар
ВІВЧА́Р, я́, ч.
1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан.
Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Гл., Вибр., 1957, 78);
Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (Нех., Під.. зорею, 1950, 199).
2. Той, хто займається вівчарством.
Словник української мови (СУМ-11)