Значення в інших словниках
-
відерце —
віде́рце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
відерце —
-я, с. Зменш.-пестл. до відро 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відерце —
ВІДЕ́РЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до відро́ 1. Та й пішли обоє [до криниці] І відерце, і віжечки Понесли з собою (Т. Шевченко); Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Ю. Яновський); Услід мені візьміть Багряну орхідею у відерці (М. Вінграновський).
Словник української мови у 20 томах
-
відерце —
див. відро
Словник синонімів Вусика
-
відерце —
Віде́рце, -ця, -цю; -де́рця, -де́рець
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
відерце —
ВІДЕ́РЦЕ, я,с. Зменш.-пестл. до відро́. Та й пішли обоє [до криниці] І відерце і віжечки Понесли з собою (Шевч., II, 1953, 258); Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Ю. Янов., II, 1954, 115).
Словник української мови в 11 томах