відерце

ВІДЕ́РЦЕ, я,с. Зменш.-пестл. до відро́.

Та й пішли обоє [до криниці] І відерце і віжечки Понесли з собою (Шевч., II, 1953, 258);

Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Ю. Янов., II, 1954, 115).

Значення в інших словниках

1. відерце — віде́рце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відерце — -я, с. Зменш.-пестл. до відро 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відерце — ВІДЕ́РЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до відро́ 1. Та й пішли обоє [до криниці] І відерце, і віжечки Понесли з собою (Т. Шевченко); Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Ю. Яновський); Услід мені візьміть Багряну орхідею у відерці (М. Вінграновський).  Словник української мови у 20 томах
4. відерце — див. відро  Словник синонімів Вусика
5. відерце — Віде́рце, -ця, -цю; -де́рця, -де́рець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відерце — Відерце, -ця с. ум. отъ відро.  Словник української мови Грінченка