відерник
ВІДЕ́РНИК, а, ч.
1. Той, хто робить відра.
— Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Мик., II, 1957, 474).
2. Горщик, чавун, який має місткість відра.
Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)