відерник

ВІДЕ́РНИК, а, ч.

1. Робітник, ремісник, який виготовляє відра.

– Відерниками хочуть нас поробити, – похмуро вимовив Інтелігент (І. Микитенко);

Із XV ст. в Україні додаються нові ремесла в селі, а відповідно і робітники: токарі, відерники, гончарі, кравці, решітники, ситники (з наук. літ.).

2. Горщик, чавун, який має місткість відра.

Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. відерник — віде́рник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто робить відра віде́рник 2 іменник чоловічого роду горщик, чавун, який має місткість відра  Орфографічний словник української мови
2. відерник — -а, ч. 1》 Той, хто робить відра. 2》 Горщик, чавун, який має місткість відра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відерник — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький).  Словник синонімів української мови
4. відерник — ВІДЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто робить відра. — Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Мик., II, 1957, 474). 2. Горщик, чавун, який має місткість відра. Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. відерник — Відерник, -ка м. 1) Дѣлающій ведра. 2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.  Словник української мови Грінченка