відмикувати

Відмикувати, -кую, -єш

гл. — від чого. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи. Левиц. ПЙО. ІІ. 171 (видання 3-тє, 1905, а в другому виданні (221) — помилка.

Значення в інших словниках

1. відмикувати — відми́кувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. відмикувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Ухилятися від чого-небудь. 2》 від кого. Уникати когось, стосунків із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмикувати — ВІДМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Ухилятися від чого-небудь. Швендяли кудись молоденькі безусі писарі.., одмикуючи од роботи (І. Нечуй-Левицький). 2. від кого. Уникати когось, стосунків із кимсь. Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. відмикувати — ВІДМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Ухилятися від чого-небудь. Швендяли кудись молоденькі безусі писарі.., одмикуючи од роботи (Н.-Лев., IV, 1956, 328). 2. від кого. Уникати когось, стосунків з кимсь. Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (Н.-Лев., III, 1956, 340).  Словник української мови в 11 томах