відмикувати —
-ую, -уєш, недок., діал. 1》 Ухилятися від чого-небудь. 2》 від кого. Уникати когось, стосунків із кимсь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відмикувати —
ВІДМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Ухилятися від чого-небудь. Швендяли кудись молоденькі безусі писарі.., одмикуючи од роботи (І. Нечуй-Левицький). 2. від кого. Уникати когось, стосунків із кимсь. Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
відмикувати —
ВІДМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Ухилятися від чого-небудь. Швендяли кудись молоденькі безусі писарі.., одмикуючи од роботи (Н.-Лев., IV, 1956, 328). 2. від кого. Уникати когось, стосунків з кимсь. Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (Н.-Лев., III, 1956, 340).
Словник української мови в 11 томах
відмикувати —
Відмикувати, -кую, -єш гл. — від чого. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи. Левиц. ПЙО. ІІ. 171 (видання 3-тє, 1905, а в другому виданні (221) — помилка.
Словник української мови Грінченка