відстановляти

Відстановля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. відстановити, -влю, -виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.

Значення в інших словниках

1. відстановляти — відстановля́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. відстановляти — див. відстановити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстановляти — ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. відстано́влять; док., діал. Відставляти (у 1 знач.). Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. відстановляти — див. усувати  Словник синонімів Вусика
5. відстановляти — ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ́, овлю́, о́виш; мн. відстано́влять; док., діал. Відставляти (в 1 знач.). Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Барв., Опов.., 1902, 130).  Словник української мови в 11 томах