відхід

Відхід, -ходу

м.

1) Отходъ, выходъ. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збіраючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. ІІІ. 490.

2) Расходъ; убыль. Шкури з дохлих овець брали усі в економію, а як одходу (дохлих овець) було багато, то часть зоставляли на хуторі. Павлогр. у. (Залюбовск).

Значення в інших словниках

1. відхід — відхі́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відхід — [в'ідх’ід] -ходу, м. (на) -ход'і, мн. -ходие, -ход'іў  Орфоепічний словник української мови
3. відхід — -ходу, ч. 1》 Рух від якогось пункту; відбуття, відправлення. || Вихід кого-небудь з певного приміщення тощо. 2》 військ. Відступ із певних позицій. 3》 перен. Залишення якого-небудь заняття, відмова від попередньої діяльності, справи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відхід — ВІДХІ́Д, хо́ду, ч. 1. Відправлення від якогось пункту; відбуття, вирушення. Онисько перед одходом [у москалі] .. сказав Йосипові, що він не зоставе [зоставить] так його сім'ї (Панас Мирний); До відходу поїзда залишилось сорок хвилин (О.  Словник української мови у 20 томах
5. відхід — ВІ́ДСТУП (рух назад з певного місця під натиском супротивника, ворога), ВІДХІ́Д, РЕТИРА́ДА заст., РЕТИРА́Д заст., ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) діал. Атака!.. Відступ... Знов атака!.. Нам смерть гриміла у лице (В.  Словник синонімів української мови
6. відхід — Відхі́д, -хо́ду, -хо́дові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відхід — ВІДХІ́Д, хо́ду, ч. 1. Рух від якогось пункту; відбуття, відправлення. Онисько перед одходом [у москалі].. сказав Йосипові, що він не зоставе [залишить] так його сім’ї (Мирний, IV, 1955, 53); До відходу, поїзда залишилось сорок хвилин (Донч.  Словник української мови в 11 томах