відхідливий

Відхідливий, -а, -е

Легко успокаивающійся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.

Значення в інших словниках

1. відхідливий — відхі́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відхідливий — -а, -е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхідливий — ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися. – Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Ганна Барвінок); – Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відхідливий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. відхідливий — ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися. — Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (Н.-Лев., II, 1937, 139); — Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Барв.  Словник української мови в 11 томах