відхідливий
ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е.
Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися.
– Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Ганна Барвінок);
– Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (І. Нечуй-Левицький);
Материнське серце таке відхідливе (В. Минко);
За гороскопом він – Лев, отже, – якщо вірити гороскопам, – людина владна, імпульсивна, але відхідлива, добра та великодушна (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)