відхідливий
ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися.
— Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (Н.-Лев., II, 1937, 139);
— Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Барв., Опов.., 1902, 273);
Материнське серце таке відхідливе (Минко, Вибр., 1952, 186).
Словник української мови (СУМ-11)