відьма
Відьма, -ми
ж.
1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235.
2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у.
3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. ув. відьмище, відюга, відюха. Г. Барв. 449. Ту хату я знайшов одначе, в которій відьмище жила. Алв. 83. Проклята відюха причарувала. К. ПС. 46.
Словник української мови Грінченка