Словник української мови Грінченка

відіпхнути

Відпихати, -хаю, -єш

сов. в. відіпхнути, -ну, -неш, гл. Отпихивать, отпихнуть, отталкивать, оттолкнуть. Відіпхнув срібний човник золотим весельцем. Рудч. Ск. II. 39.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. відіпхнути — відіпхну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відіпхнути — див. відпихати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відіпхнути — ВІДІПХНУ́ТИ див. відпиха́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. відіпхнути — ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи); РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). — Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку..  Словник синонімів української мови
  5. відіпхнути — ВІДІПХНУ́ТИ див. відпиха́ти.  Словник української мови в 11 томах