візника

Візника, -ки

м. Кучеръ, возница. МВ. (О. 1862. ІІІ. 51). Послав свого візнику попитати дороги. Чуб.

Значення в інших словниках

1. візника — -и, ч., діал. Візник (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. візника — ВІЗНИ́КА, и, ч., діал. Візник (у 1 знач.). Коні вороні, баскії. Правив візника плечастий, усатий (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. візника — ВІЗНИ́КА, и, ч., діал. Візник (у 1 знач.). Коні вороні, баскії. Правив візника плечастий, усатий (Вовчок, І, 1955, 118).  Словник української мови в 11 томах