вінувати

Вінувати, -ную, -єш

гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.

Значення в інших словниках

1. вінувати — вінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вінувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінувати — ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, заст. Давати віно, посаг. Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.).  Словник української мови у 20 томах
4. вінувати — ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг. Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах