вінувати

ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, заст.

Давати віно, посаг.

Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. вінувати — вінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вінувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінувати — ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг. Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. вінувати — Вінувати, -ную, -єш гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.  Словник української мови Грінченка