віршник —
-а, ч., заст. Поет. Латинський віршник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віршник —
ВІ́РШНИК, а, ч., заст. Поет. У сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Є такі, але й інакших знаю віршників багато, Що не годні слів добрати із разючого булата (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Словник української мови у 20 томах
віршник —
ВІРШНИ́К, а, ч., заст. Поет. Латинський віршник.
Словник української мови в 11 томах