віршник

ВІРШНИ́К, а, ч., заст. Поет.

Латинський віршник.

Значення в інших словниках

1. віршник — -а, ч., заст. Поет. Латинський віршник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. віршник — ВІ́РШНИК, а, ч., заст. Поет. У сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Є такі, але й інакших знаю віршників багато, Що не годні слів добрати із разючого булата (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).  Словник української мови у 20 томах
3. віршник — Віршник, -ка м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298.  Словник української мови Грінченка