вітруватий

Вітруватий, -а, -е

О деревѣ: съ трещинами въ корѣ, проникающими до древесины. Вас. 146.

Значення в інших словниках

1. вітруватий — вітрува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вітруватий — -а, -е. 1》 Легковажний, непосидющий. 2》 розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. вітруватий — див. легковажний  Словник синонімів Вусика
5. вітруватий — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. вітруватий — Вітрува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. 1. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Ле, Ю. Кудря, 1956, 86). 2. розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).  Словник української мови в 11 томах