Значення в інших словниках
-
вітруватий —
вітрува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
вітруватий —
-а, -е. 1》 Легковажний, непосидющий. 2》 розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вітруватий —
ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
-
вітруватий —
див. легковажний
Словник синонімів Вусика
-
вітруватий —
ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
вітруватий —
ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. 1. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Ле, Ю. Кудря, 1956, 86). 2. розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).
Словник української мови в 11 томах
-
вітруватий —
Вітруватий, -а, -е О деревѣ: съ трещинами въ корѣ, проникающими до древесины. Вас. 146.
Словник української мови Грінченка