Великий тлумачний словник сучасної мови

вітруватий

вітрува́тий

-а, -е.

1》 Легковажний, непосидющий.

2》 розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вітруватий — вітрува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
  3. вітруватий — див. легковажний  Словник синонімів Вусика
  4. вітруватий — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. вітруватий — Вітрува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. 1. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Ле, Ю. Кудря, 1956, 86). 2. розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).  Словник української мови в 11 томах
  7. вітруватий — Вітруватий, -а, -е О деревѣ: съ трещинами въ корѣ, проникающими до древесины. Вас. 146.  Словник української мови Грінченка