віхало —
ві́хало іменник середнього роду завірюха діал.
Орфографічний словник української мови
віхало —
-а, с., діал. Завірюха, метелиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віхало —
ВІ́ХАЛО, а, с., діал. Завірюха, метелиця. Не стало видно ні неба, ні землі, – все то одно непроглядне віхало... аж страшно, аж сумно стало! (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
віхало —
ВІ́ХАЛО, а, с., діал. Завірюха, метелиця. Не стало видно ні неба, ні землі, — все то одно непроглядне віхало… аж страшно, аж сумно стало! (Мирний, II, 1954, 8).
Словник української мови в 11 томах