вічовий

Вічовий, -а, -е

Вѣчевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24.

Значення в інших словниках

1. вічовий — вічови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вічовий — див. вічевий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вічовий — ВІЧОВИ́Й, а́, е́, ВІЧЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до ві́че. Рівночасно з ослабленням тих зв'язків [між громадами] мусив іти й упадок вічевих, вільних порядків у самих громадах (І. Франко); Вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (А.  Словник української мови у 20 томах
4. вічовий — Вічови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вічовий — ВІЧОВИ́Й, а, е. Прикм. до ві́че. Велику роль у суспільно-політичному житті окремих князівств продовжували відігравати вічові сходи [зібрання] (Іст. УРСР, І, 1953, 90); А вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).  Словник української мови в 11 томах