Значення в інших словниках
-
вічовий —
вічови́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
вічовий —
ВІЧОВИ́Й, а́, е́, ВІЧЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до ві́че. Рівночасно з ослабленням тих зв'язків [між громадами] мусив іти й упадок вічевих, вільних порядків у самих громадах (І. Франко); Вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (А.
Словник української мови у 20 томах
-
вічовий —
Вічови́й, -ва́, -ве́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вічовий —
ВІЧОВИ́Й, а, е. Прикм. до ві́че. Велику роль у суспільно-політичному житті окремих князівств продовжували відігравати вічові сходи [зібрання] (Іст. УРСР, І, 1953, 90); А вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).
Словник української мови в 11 томах
-
вічовий —
Вічовий, -а, -е Вѣчевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24.
Словник української мови Грінченка