вічовий
ВІЧОВИ́Й, а, е. Прикм. до ві́че.
Велику роль у суспільно-політичному житті окремих князівств продовжували відігравати вічові сходи [зібрання] (Іст. УРСР, І, 1953, 90);
А вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).
Словник української мови (СУМ-11)