соб. = гади [гад]. Гадє підь землю ховає сі на зіму. ЕЗ. V. во.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
гаддя —
га́ддя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
гаддя —
-я, с. Збірн. до гад 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гаддя —
ГА́ДДЯ, я, с. Збірн. до гад. І затремтять перед Моїм [Бога] лицем морські риби та птаство небесне, і польова звірина, всяке гаддя, що плазує по землі, і всяка людина, що на поверхні землі (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
гаддя —
ГА́ДДЯ, я, с. Збірн. до гад. Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Кобр., Вибр., 1954, 179); Кам’янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки, різне гаддя (Ю. Янов., І, 1958, 509); *Образно.
Словник української мови в 11 томах