гайно
Гайно
нар. Мѣшкотно, медленно.
---------------
Гайно, -на
с.
1) Навозъ, испражненія. Нои. № 7916; № 6572.
2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. ѴІІІ. 49.
3) Медвѣжья берлога. Шух. L 22.
4) Безпорядокъ. гайном стояти. Быть въ безпорядкѣ. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.
Словник української мови Грінченка