глей

Глей, глею

м.

1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177.

2) Илъ. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. ум. глейок.

Значення в інших словниках

1. глей — Клейка, вогка глина [XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. глей — глей іменник чоловічого роду мул  Орфографічний словник української мови
3. глей — -ю, ч. 1》 Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та інших кольорів. 2》 Те саме, що намул.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. глей — ГЛЕЙ, ю, ч. 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (М.  Словник української мови у 20 томах
5. глей — див. глина  Словник синонімів Вусика
6. глей — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів).  Словник синонімів української мови
7. глей — Глей, гле́ю, гле́єві, гле́єм ґлей і звич. глей, -ле́ю, гле́єві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. глей — ГЛЕЙ¹, ю, ч. 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах