глухенький

Глухий, -а, -е

1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556.

2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269.

3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65.

4) глухий кінець (у воротях). Тотъ конецъ воротъ, гдѣ ихъ пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9.

5) глухий дуб. Дубъ, на которомъ листва держится цѣлую зиму. Борз. у. Прил. у.

6) глуха кропива. раст. a) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. І. 126. ум. глухенький, глухесенький.

Значення в інших словниках

1. глухенький — глухе́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. глухенький — -а, -е. Пестл. до глухий 1), 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глухенький — ГЛУХЕ́НЬКИЙ, а, е. 1. розм. Трохи глухий. Непоказна вона з себе, кирпатенька і .. глухенька (Ганна Барвінок); – Що? Хто вам сказав, що в нашій артілі тракторів не було?...  Словник української мови у 20 томах
4. глухенький — див. глухий  Словник синонімів Вусика
5. глухенький — ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О.  Словник синонімів української мови
6. глухенький — ГЛУХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до глухи́й 1, З, 4. Непоказна вона з себе, кирпатенька і.. глухенька (Барв., Опов.., 1902, 308); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Головко, II, 1957, 10); Близенько коло маленького хуторця глухенького темно зеленів та шумів [гай] (Вовчок, І, 1955, 366).  Словник української мови в 11 томах