глухенький
ГЛУХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до глухи́й 1, З, 4.
Непоказна вона з себе, кирпатенька і.. глухенька (Барв., Опов.., 1902, 308);
Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Головко, II, 1957, 10);
Близенько коло маленького хуторця глухенького темно зеленів та шумів [гай] (Вовчок, І, 1955, 366).
Словник української мови (СУМ-11)