глухар
ГЛУХА́Р, я́, ч.
1. Великий птах з родини тетеревових; глухий тетерев.
Не росомаха в сітях віт — важкий глухар злітає… (Гонч., Вибр., 1959, 280);
В Карпатських і Кримських горах можна зустріти.. рябчиків, глухарів, лебедів (Цюпа, Україна.., 1960, 88).
2. розм. Глуха людина.
[Васильович:] Та ну тебе. Глухий чорт. [Федорович:] Як ’ти сказав, Васильовичу? [Васильович:] Глухар! (Мик., І, 1957, 27);
Уночі вартує глухар Щур (Скл., Помилка, 1933, 63).
3. Великий гвинт з шестигранною або квадратною голівкою.
Інколи [при з’єднанні деталей] замість шпильок застосовують глухарі.., що формою подібні до болтів, але виконують роль шпильок (Практ. з машинозн., 1957, 174).
Словник української мови (СУМ-11)