горобчик

Горобчик, -ка

м.

1) ум. отъ горобець.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 65.

Значення в інших словниках

1. горобчик — горо́бчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горобчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до горобець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горобчик — ГОРО́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горобе́ць. – Бач, жінко, було його малим не пускать горобців дерти з мужицькими дітьми, – промовив батько, – а все то в тому винні горобчики! (І.  Словник української мови у 20 томах
4. горобчик — див. дитина  Словник синонімів Вусика
5. горобчик — Горо́бчик, -ка, -ку! -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. горобчик — ГОРО́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горобе́ць. В зимові дні на стовпчиках, На кришах, на гілках сидять малі горобчики У сірих піджачках (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах