Значення в інших словниках
-
горобчик —
горо́бчик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
горобчик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до горобець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
горобчик —
ГОРО́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горобе́ць. – Бач, жінко, було його малим не пускать горобців дерти з мужицькими дітьми, – промовив батько, – а все то в тому винні горобчики! (І.
Словник української мови у 20 томах
-
горобчик —
Горо́бчик, -ка, -ку! -чики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
горобчик —
ГОРО́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горобе́ць. В зимові дні на стовпчиках, На кришах, на гілках сидять малі горобчики У сірих піджачках (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
-
горобчик —
Горобчик, -ка м. 1) ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 65.
Словник української мови Грінченка