горопаха

Горопаха, -хи

ж. и м. Горемыка, бѣдняга. Горопаху Кирила Тура зв'язали вірьовками да й повели до стовпа. К. ЧР. 273.

Значення в інших словниках

1. горопаха — горопа́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. горопаха — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горопаха — ГОРОПА́ХА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка постійно живе в горі, стражданнях; бідолаха. Не було в своїй стороні Федорові роботи. І він разом з такими ж, як сам, горопахами не мало поблукав по світі (Ю. Збанацький); // Той (та), хто викликає жаль, співчуття.  Словник української мови у 20 томах
4. горопаха — див. бідний; бідолаха; нещасливий  Словник синонімів Вусика
5. горопаха — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.  Словник синонімів української мови
6. горопаха — ГОРОПА́ХА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха. Здорово знемагав на похмілля, не міг і голови звести горопаха (Гр., II, 1963, 391); Не було в своїй стороні Федорові роботи.  Словник української мови в 11 томах