грубник
Грубник, -ка
м.
1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258.
2) = пригрубник? (чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. см. пригрубник.
Словник української мови ГрінченкаГрубник, -ка
м.
1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258.
2) = пригрубник? (чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. см. пригрубник.
Словник української мови Грінченка