грубник

ГРУ́БНИК, а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін.

Грубники, годинами не раз пересиджуючи при печах,.. мали повну можливість шпіонувати й доносити своїм товаришам [арештантам] усе, що діється в канцелярії (Фр., VI, 1951, 189);

Влітку він працював на полі, а взимку — за грубника на гуральні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 136).

Значення в інших словниках

1. грубник — гру́бник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. грубник — -а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грубник — Опалювач, паляч, палій, див. кочегар  Словник чужослів Павло Штепа
4. грубник — ОПА́ЛЮВАЧ (робітник, який палить у грубах, печах і т. ін.), ГРУ́БНИК, ТОПИ́ЛЬНИК рідко, ПІЧКУ́Р діал.; КОЧЕГА́Р, ПАРОВИ́ЧНИК розм. (перев. при парових казанах). У колгоспі організована парниково-теплична бригада, до складу якої входять..  Словник синонімів української мови
5. грубник — Грубник, -ка м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = пригрубник? (чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. см. пригрубник.  Словник української мови Грінченка