Гусиный, гусячій. Беруть кістку з гусячого крила. Чуб. ІІІ. 99.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
гусячий —
гу́сячий прикметник
Орфографічний словник української мови
гусячий —
-а, -е. Прикм. до гуси 1). Гусяча шкіра — шкіра, покрита маленькими пухирцями, що з'являються у людини від холоду або нервового збудження. Гусяча лапка — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Гусяча цибулька — рід рослин родини лілійних; зірочки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гусячий —
ГУ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до гу́си 1. Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинала дорогу гусяча череда (Коцюб., І, 1955, 224); По хаті, як густий сніг, літало гусяче пір’я (Н.-Лев., І, 1956, 167).
Словник української мови в 11 томах