гусячий

гу́сячий

-а, -е.

Прикм. до гуси 1).

Гусяча шкіра — шкіра, покрита маленькими пухирцями, що з'являються у людини від холоду або нервового збудження.

Гусяча лапка — багаторічна трав'яниста рослина родини розових.

Гусяча цибулька — рід рослин родини лілійних; зірочки.

Значення в інших словниках

1. гусячий — гу́сячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гусячий — Гу́сячий, -ча, -че; -сячі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. гусячий — ГУ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до гу́си 1. Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинала дорогу гусяча череда (Коцюб., І, 1955, 224); По хаті, як густий сніг, літало гусяче пір’я (Н.-Лев., І, 1956, 167).  Словник української мови в 11 томах
4. гусячий — Гусячий, -а, -е Гусиный, гусячій. Беруть кістку з гусячого крила. Чуб. ІІІ. 99.  Словник української мови Грінченка