давонути

Давонути, -ну, -неш

гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив. Чуб.

Значення в інших словниках

1. давонути — ДАВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм. Підсил. до давну́ти. Гаряча кров давонула Оксена за горло (Григорій Тютюнник); Князь витримав перші потиски Едмундові, давонув і сам (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах