давучий

Давучий, -а, -е

(Отъ давити).

1) Терпкій (о вкусѣ).

2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.

Значення в інших словниках

1. давучий — -а, -е, діал. 1》 Терпкий (у 1 знач.). 2》 Ядучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. давучий — ДАВУ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що давки́й. Непомітно виходили за хату. Короткі шепти, обійма [обійми] моцні, давучі поцілунки (Г. Хоткевич); З найтемнішої гущавини бору чується давучий крик (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах