давучий

ДАВУ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко.

Те саме, що давки́й.

Непомітно виходили за хату. Короткі шепти, обійма [обійми] моцні, давучі поцілунки (Г. Хоткевич);

З найтемнішої гущавини бору чується давучий крик (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. давучий — -а, -е, діал. 1》 Терпкий (у 1 знач.). 2》 Ядучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. давучий — Давучий, -а, -е (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.  Словник української мови Грінченка