давонути

ДАВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Підсил. до давну́ти.

Гаряча кров давонула Оксена за горло (Григорій Тютюнник);

Князь витримав перші потиски Едмундові, давонув і сам (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. давонути — Давонути, -ну, -неш гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив. Чуб.  Словник української мови Грінченка